Після Дебальцево вирішив вступити до військового вишу та отримати офіцерські погони Офіцер окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Олександр став одним з тих,  хто пройшов випробування Дебальцевським пеклом. Але події того часу не зламали його, скоріш загартували – після виходу з оточення українських військ чоловік вирішив вступити до військового вишу та згодом отримав лейтенантські погони...

Військову службу Олександр розпочав з підписання контракту з ЗСУ в 2013 році. Проходив тоді службу в танковому батальйоні окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького на посаді механіка-водія танку.З червня 2014 року підрозділ, де служив Олександр, вибув для виконання покладених на нього завдань в районі АТО на сході України.

Наприкінці січня 2015 року батальйон було передислоковано під містечко Вуглегірськ, неподалік від Дебальцевого. Завданням танкістів стало відбиття нападів російських військ, які на той момент захватили містечко, а в подальшому - контрнаступ та взяття  його під контроль.

– Тоді ми отримали інформацію, що у Вуглегірськ увійшла одна з російських бригад, витиснувши наші сили. Працювали тоді вони по нас з усіх наявних калібрів. Єдине, 200-мм я особисто не бачив. Тут потрібно віддати належне - обстріли вели справжні професіонали. Ми тоді багато чому навчилися у нашого ворога, – пригадує офіцер.

За словами військового, професійно працювала і ворожа розвідка.– Вони відстежували пересування нашої техніки та влаштовували засідки.

Наприклад, ми заїхали на околицю міста, провели рекогносцировку, там нікого не було. А вже за годину, коли йшли основні сили, нас зустріли вогнем... Діяли вони на випередження. Про те, що українські війська опинилися в оточенні, Олександр, як і багато інших, дізнався випадково під час виконання бойового завдання.

- Знаходячись під Вуглегірськом, ми щоранку, до сходу сонця вирушали з місця дислокації роти в рейди для проведення "зачисток" або відбиття ворожих атак, а ввечері поверталися на базу.

Так, одного разу стало зрозуміло, що ворог взяв в оточення Дебальцево. Ми просто не змогли прорвати це коло ззовні, щоб потрапити у місто. Але найстрашніше було те, що там залишилися наші побратими. А допомогти їм самотужки на той момент не мали ніякої змоги, – розповідає офіцер.

Пізніше екіпаж Олександра надавав українським військовим, які виходили з оточення, вогневу підтримку на ділянці дорожнього шляху Дебальцево-Бахмут, поблизу взятого під контроль Логвинового. Після закінчення операції військовий вирішив вступати до ВВНЗ, щоб в подальшому, зокрема, проаналізувати хід бойових дій під Дебальцевим і зрозуміти ті речі, які були неясні йому як звичайному контрактнику, який став безпосереднім свідком тих подій...